Війна змінює світ довкола, але навіть у найскладніших умовах дитина має право на спокій, підтримку та відчуття захищеності. Цей матеріал створений для батьків, які хочуть стати опорою для своїх дітей у часи невизначеності.
Коли поруч лунають сирени, тривожні новини чи вимушені переїзди, дитині важливо знати, що головне залишається незмінним: ви поруч. Саме ви — головне джерело стабільності, пояснень і любові.
Навіть у дорозі чи в укритті можна створити «острівець спокою»: підтримати звичний розпорядок, гратися, читати, говорити. Звичні дії — сніданок, казка на ніч, спільна молитва чи обійми — стають «якорями» у нестабільному світі.
Реакції дітей на стрес залежать від віку:
Ці реакції — нормальна відповідь на ненормальні обставини. Головне — не карати дитину за «неправильні» емоції, а допомогти їх прожити.
Діти мають право знати, що відбувається. Пояснення мають бути простими, чесними і відповідними до віку. Якщо ви не знаєте, як відповісти — скажіть, що знайдете відповідь разом. Важливо також контролювати власні емоції, бо діти орієнтуються на реакцію дорослих.
Казки, метафори та знайомі образи допомагають говорити навіть про складні речі. Наприклад, пояснюючи переїзд, можна підкреслити: "Ми їдемо туди, де буде безпечніше, і завжди будемо разом".
Розпорядок дня дає дитині відчуття контролю. Навіть у нових умовах важливо підтримувати звичні блоки: сон, харчування, ігри, навчання, спілкування. Розклад не має бути жорстким — головне, щоб дитина знала, чого очікувати.
Навіть у притулку можна знайти час на навчання чи творчість. Повернення простих правил дисципліни теж допомагає: це не покарання, а орієнтир.
Не знецінюйте страх, злість чи сум дитини. Коли почуття визнають, тривога зменшується. Якщо дитина боїться — не кажіть "нічого страшного", а скажіть: "Я з тобою. Я теж іноді боюся, але ми впораємось".
Діліться тим, як ви справляєтеся зі своїми емоціями. Використовуйте прості стабілізуючі техніки: дихальні вправи, малювання «безпечного місця», арттерапію або прогулянки. Це допомагає дитині повернути контроль над собою.
Інформаційний шум шкодить навіть дорослим. Для дітей — він ще більш руйнівний. Маленьким дітям краще взагалі не чути новин. Із підлітками — дивіться новини разом, обговорюйте, вчіть розпізнавати фейки.
Замість новин краще читати казки, проводити час разом, грати або практикувати розслаблюючі техніки.
Коли дитина відчуває безпорадність, участь у волонтерстві чи допомозі іншим дає їй відчуття сили. Навіть невеликі дії — написати листа військовим, зробити щось для сусіда чи допомогти з пакуванням речей — дають внутрішній ресурс і зміцнюють стійкість.
Переїзд — стрес навіть у мирний час. Важливо пояснити дитині, чому ви їдете, і дати змогу взяти щось рідне: іграшку, книгу, фото. Дорогою зберігайте знайомі ритуали: одна й та ж казка перед сном, сімейна молитва, улюблений напій перед сном.
Надавайте дитині право брати участь у процесі — збирати речі, обирати, що взяти з собою. Це знижує тривогу і підсилює відчуття контролю.
Ваш стан передається дитині. Дозвольте собі відпочити, попросити допомоги, звернутись до психолога. Обмежуйте перегляд новин, спілкуйтеся з тими, хто вас підтримує, бережіть свої сили.
Пам’ятайте: ви не маєте бути ідеальними. Достатньо бути поруч і турбуватись про себе настільки, щоб мати змогу турбуватись про дитину.
Якщо ви помічаєте у дитини такі симптоми:
це сигнал звернутись по допомогу до дитячого психолога або психотерапевта. Фахівець допоможе відновити відчуття стабільності, пропрацювати травматичний досвід і знайти нові опори.
Війна — це виклик. Але навіть у найнебезпечніших обставинах дитина може відчувати любов, стабільність і сенс. Саме ваша присутність, увага і чесність можуть стати для неї джерелом внутрішньої безпеки.
Якщо вам потрібна підтримка — звертайтесь до центрів психологічної допомоги «Ор Шалом». Наші фахівці допоможуть вам і вашим дітям зберегти рівновагу, надію і внутрішню силу.
Ви не самі. Ми поруч.
