У житті кожного з нас бувають моменти, коли поруч із нами людина, що переживає глибоку втрату чи кризу. Ми хочемо допомогти, але часто не знаємо, як правильно це зробити. Що сказати, щоб не образити? Як не бути нав’язливими, але залишатися поруч? У цій статті ми розберемо, як підтримати людину в горі або стресі — щиро, делікатно та з повагою до її почуттів.

Почніть із простого: покажіть, що ви поруч

Підтримка починається не зі складних слів, а з простої присутності. Не обов’язково щось радити чи намагатися «підбадьорити». Іноді достатньо сказати:

• «Я тут. Якщо захочеш — поговоримо»
• «Мені шкода, що ти проходиш через це. Я поряд»
• «Я не знаю, що сказати, але я з тобою»

Такі фрази — це «якір» для людини, яка переживає біль. Вони не намагаються нічого виправити, не тиснуть, а створюють простір для емоцій. Головне — не зникати. Людина в горі часто почувається ізольованою. Тому навіть коротке повідомлення або дзвінок можуть стати підтримкою.

Чого не варто говорити: уникайте порад і банальностей

Найпоширеніша помилка — намагання «виправити ситуацію». Ось кілька фраз, які краще не використовувати:

🚫 «Все буде добре»
🚫 «Тримайся»
🚫 «Він/вона зараз у кращому світі»
🚫 «Життя триває»
🚫 «Ти сильна, ти впораєшся»
🚫 «Я розумію, я теж втрачав/ла»

Ці слова, хоч і сказані з добрих намірів, можуть знецінити почуття людини. Адже кожна втрата — унікальна. І біль — не те, що потрібно «взяти в кулак», а те, з чим треба побути, прожити.

Краще — спитати:
✅ «Ти хочеш зараз поговорити?»
✅ «Можу щось зробити для тебе сьогодні?»
✅ «Ти хочеш, щоб я просто побув/побула поруч?»

Практична допомога — іноді найкраща підтримка

Коли людина в кризі, найскладніше — вирішувати щоденні побутові питання. Саме тут ви можете стати опорою:

• Запропонуйте приготувати їжу або привезти продукти.
• Запитайте, чи потрібно забрати дитину зі школи або сходити в аптеку.
• Якщо маєте довіру — приберіть у квартирі або організуйте рутинні справи.

Але не перекладайте ініціативу на людину в горі. Фраза «якщо щось треба — звертайся» не працює. Замість цього скажіть:
✅ «Я можу приїхати сьогодні після обіду. Що принести?»
✅ «Я зараз у магазині — що тобі купити?»
✅ «Я завтра вільна — можу посидіти з дитиною або вигуляти собаку».

Мовчання — теж форма підтримки

Не бійтеся тиші. Якщо людина мовчить, це не означає, що вона не хоче вас бачити. Навпаки — присутність без слів іноді важливіша за тисячі фраз. Просто сядьте поруч. Зробіть чай. Принесіть її улюблений плед.

Запитайте:
✅ «Ти хочеш, щоб я просто був/була поряд?»
✅ «Хочеш подивимось фільм чи посидимо в тиші?»

Іноді найкраща підтримка — це просто бути разом. Без порад. Без слів.

Якщо вам складно — це нормально. Дбайте і про себе

Бути поруч із людиною, яка переживає глибокий біль — нелегко. Ви можете відчувати розгубленість, виснаження, навіть вину через свою безпорадність. Це нормально. Не треба бути «ідеальним рятівником».

👉 Дозвольте собі відпочивати.
👉 Визначайте власні межі.
👉 Якщо відчуваєте втому — поговоріть із психологом або близькою людиною.

Важливо: ви не зможете підтримати іншу людину, якщо повністю вигораєте самі. Турбота про себе — це не егоїзм, а обов’язкова умова довготривалої підтримки.

Професійна допомога: коли варто звернутися до психолога?

Якщо біль не минає з часом, якщо людина довго не може повернутися до звичного життя, якщо з’являються думки про те, що «життя не має сенсу» — це сигнали, що потрібна допомога фахівця.

Психотерапія не «виліковує» горе, але допомагає його прожити. Це особливо важливо для тих, хто пережив втрату під час війни, — раптово, жорстоко, без прощання.

🔔 Якщо ви або ваші близькі проходять через втрату, не залишайтеся з цим наодинці. Зверніться до психологічного центру «Ор Шалом» — місця, де є простір для болю, підтримки й зцілення. Наші фахівці готові бути поруч — з емпатією, знанням і турботою.

‍