Зняти життя з паузи: жіночий бранч в Ужгороді

1 листопада в Ужгороді відбувся жіночий психологічний бранч «Жити, а не чекати: про мрії, плани і життя сьогодні». Команда Центру психологічної підтримки «Ор Шалом» запросила учасниць поговорити про бажання, які залишаються «на потім», і про можливість повертати їм місце у своєму житті навіть тоді, коли навколо багато невизначеності.

На зустріч прийшли 10 жінок громади. Серед них були місцеві мешканки та учасниці з Харкова, Дніпра й Кривого Рогу, для яких Закарпаття стало прихистком через війну. Кожна принесла свою історію, досвід і очікування. Спільним було прагнення відновити внутрішню рівновагу та побути серед людей, з якими можна відкрито говорити про себе.

Коли власні бажання залишаються на потім

Тема бранчу близька багатьом: дочекатися спокійнішого часу, вирішити нагальні справи, а вже тоді повернутися до своїх планів. За тривалої невизначеності таке очікування може ставати звичним способом життя. Бажання нікуди не зникають, але щоразу знаходиться причина відкласти їх ще трохи. І дедалі складніше відповісти собі, чого хочеться саме зараз.

Цій розмові й присвятили зустріч в Ужгороді. Учасницям запропонували звернути увагу на сьогоднішній день, на власні потреби та джерела підтримки. Назва «Жити, а не чекати» задавала напрям роботи: помітити, що залишається важливим для себе, і подумати, як дати цьому місце в теперішніх обставинах.

Для жінок із різним життєвим досвідом спільне коло стало можливістю почути одна одну. Поруч були ті, хто давно живе в Ужгороді, і ті, кому довелося залишити рідні міста. Відмінності в їхніх історіях залишалися важливими, водночас знаходилися спільні переживання та бажання. З цього знайомства поступово виникала довіра, необхідна для відвертої розмови.

Знайомство, кава й уважний супровід

Бранч став нагодою познайомитися з новою психологинею Центру «Ор Шалом» в Ужгороді Мариною Сотніковою. Зустріч вона проводила разом із психологинею зі Львова Тетяною Єршовою. Фахівчині спрямовували групову роботу, підтримували учасниць під час вправ і допомагали давати місце складним почуттям, які виникали в розмовах.

Знайомство за кавою допомогло поступово перейти до спілкування. Для такої зустрічі важливі й зміст програми, і те, як люди почуваються поруч. Психологині уважно стежили за перебігом розмови та емоційним станом групи, щоб учасниці могли ділитися особистим у чуйній атмосфері.

Протягом дня були зворушливі спогади зі сльозами на очах, розмови про майбутнє, сміх і навіть спільний спів. Настрій змінювався разом із темами та переживаннями жінок. Фахівчині супроводжували ці зміни, допомагаючи учасницям проживати емоції та поступово знижувати напруження. У програмі залишалося місце для живого спілкування, яке виникало між вправами й продовжувало їх.

Від метафоричних карт до натхненного шопера

Перші групові практики та робота з метафоричними картами були присвячені пошуку власних джерел стійкості. Через образи учасниці зверталися до свого досвіду й того, що допомагає їм триматися у складні періоди. Це стало початком більш особистої роботи з темою внутрішньої опори.

На інтерактивній лекції Марина Сотнікова розповідала про психологічні інструменти збереження ментального здоров’я та способи адаптації до невизначеності. Ця частина програми поєднувалася з практиками, у яких жінки могли звернутися до власних відчуттів і потреб. Розмова про підтримку себе набувала особистого змісту для кожної.

Практика «Проявлення» та арттерапевтична вправа «Моя чаша очікувань» повертали учасниць до мрій, які довго залишалися відкладеними. У щоденних турботах їм часто бракує уваги, а тут був окремий час, щоб згадати про бажане й придивитися до своїх очікувань. Через творчість і розмову жінки могли висловити те, що для них важливо.

Ще однією частиною програми стала арттерапія «Мій натхнений шопер». Віднайдені під час зустрічі ресурси учасниці передавали в символічних зображеннях. Так особисті думки й відчуття отримували видиму форму. У кожної була можливість обрати власні образи та закарбувати те, до чого хотілося б повертатися після бранчу.

Підтримка, що виникає між людьми

Під час зустрічі підтримка надходила і від психологинь, і від самих учасниць. Жінки слухали одна одну, ділилися переживаннями та планами. Поступово знайомство переростало у взаємну увагу, а особисті історії знаходили відгук у колі. Ті, хто прийшов по підтримку, могли водночас стати людиною, яка вислухає та зрозуміє іншу.

Цей досвід особливо важливий для задуму жіночого ресурсного кола в Ужгороді. Команда «Ор Шалом» сподівається, що бранч стане початком такого спілкування. Можливість зустрічатися, говорити про свій стан і знаходити знайомі обличчя поруч може стати частиною тієї підтримки, якої жінки шукали цього дня.

Тема життя сьогодні залишає простір для різних рішень. Для когось важливо повернутися до давнього задуму, для когось знайти час на себе або наважитися поговорити про те, що турбує. На бранчі для цих думок був час і були люди, готові слухати.

Якщо вам близькі теми цієї зустрічі, звертайтеся до наших центрів психологічної підтримки «Ор Шалом». Дізнавайтеся про найближчі заходи та можливості участі у вашому місті. А якщо ви в Ужгороді й хотіли б долучитися до наступних жіночих зустрічей, повідомте про свій інтерес команді Центру. Будемо раді знайомству та можливості підтримати вас.